Альона Войтова-Ружицька

Затамований жаль

Розказує бабуся про голод,
Аж попід шкіру холод.
Та, бачу, правнуки лише з поваги
Слухають розповідь заплаканої баби.

Мабуть, серця їх байдужі, холодні,
Бо не були ніколи голодні.
...Проймає бабуню затамований жаль,
А поглядом лине далеко вдаль:

-- Дай, Господи, миру цим дітям,
Не лякай, не суди лихоліттям,
Бо і їхнє молоде покоління
Чорнобиль січе, підриває коріння.