вівторок, 26 квітня 2016 р.

ЧОРНОБИЛЬ -- біль і скорбота України.

Ось уже й 30 років із дня аварії на Чорнобильській АЕС. Нині у свідомості людей чорнобильська тематика значно поступається за своєю значущістю соціальним та економічним проблемам, та чи можна сьогодні не брати до уваги наслідки тієї давньої трагедії? Ні, ми не можемо, не маємо права на мить забути про Чорнобиль, не помічати того, що діється нині на атомній електростанції. Забуття -- найкортший шлях до повторного лиха. Чорнобиль -- наша біда, яка ще довгі роки бентежитиме наш розум, уяву, сіятиме відчуття безсилля перед стихією. 30 років Чорнобильські дзвони продовжують бити, нагадувати про великий біль, про чорну сторінку історії України. Про випробування, які пройшли наші земляки-ліквідатори читайте у цьому блозі на сторінці "Життя громади". В нашій бібліотеці є багато цікавих книг на цю тематику. Також, конкретне розкриття теми доповнить книжкова виставка на тему:" Полинові шляхи наших земляків". Володимир Войтов, президент Всеукраїнської ГО ... Відео для запиту "Володимир Войтов Чорнобиль"▶ 0:27 https://www.youtube.com/watch?v=ZHrwvQ8wEvw 23 бер. 2016 р. - Автор відео _АстудіЯ_ Володимир Войтов, президент Всеукраїнської ГО інвалідів "Союз ... Чорнобиль / Чернобыль 26 Квітня / Апреля 1986 Года / Року ...

пʼятницю, 15 квітня 2016 р.

Хай славиться рід наш, сім'я і родина.

Зі спогадів Коцюбія Сергія Олексійовича та Коцюбій Людмили. Коцюбий Сергей Феодосьевич родился 18 октября 1897 года в с. Примощаница. Детство у него было бедное и тяжолое. Помогал ему дедушка Феодосий Назарович. Он работал у генерала Павлова, который имел поместье в Примощанице. Маленького Сергея дед брал собой на роботу на целый день, так как в дома не с кем было его оставить. Когда Сергей подрос , ему было 5-6 лет, то он помагол деду Феодосию, носил дрова к печкам в доме генерала, а печей было 30 штук. Сергей Феодосьевич вспоминал, как генерал Павлов со своей женой ( она была немка) по праздникам выходили к воротам своего поместья и бросали на дорогу конфеты и денежные монетки на пыльную дорогу, а бедные дети дрались между собой за эти подачки. Учился Сергей в церковно-приходской школе с желанием и очень хорошо. Получил свидетельство об окончании. Интересно написано в свидетельстве: Коцюбий Сергей, сын крестьянки села Примощаница, Марьяновской волости, Могилевского уезда, Подольской губернии, родившийся октября седьмого дня тысяча восемьсот девяносто седьмого года,успешно окончил курс в одноклассной церковно-приходской школе села Примощаница Могилевского уезда, в чем и выдано ему от Могилевского Уездного Отделения Подольского Епархиального Училищного Совета это свидетельство, с приложением казенной печати. Тысяча девятсот десятого года 1 июня. Сергей Феодосьевич вспоминал о своем детстве с грустью. Очень хотел учится, но так как они были бедны, не было возможности купить тетрадь, карандаши. Поэтому, он старался все запомнить на изусть. Генерал Павлов, зная Сергея и Феодосья Назаровича, взял 11-летнего подростка на работу к себе в дом. Сергей выполнял все свои обязанности и поручения доброкачественно, чем заслужил к себе хорошое отношения генерала и членов его семьи. Есть фотки с 1914 года. Когда генерал уезджал, он забрал его с собой. Сергей видел царя Николая II и еого семью. В 1919 году Сергей Феодосьевич вернулся в Примощаницу. В 1922 году женился и у него родился сын. Работал в колхозе. Началась война и его призвали в Армию. Был сапером в саперной части. Занимался обезвреживанием мин и неразорвавшихся снарядов. Затем воевал в воинской части, полевая почта №17201, 151-й стрелковой Жмеренко-Будапештской Краснознаменной дивизии в 626 стрелковом краснознаменном полку. Был стрелком, потом командиром отделения, младший сержант. Прошел пешком более пяти тысяч километров освобождая Европу от фашистов. Участвовал в освобождении пяти государств Европы. В составе войск второго Украинского фронта 1944 го. дивизия участвует у Восточно-Карпатской операции. За образцовое выполнение заданий командования в боях, за освобождение г. Ужгорода, за доблесть и мужество дивизия награждается орденом Красного Знамени. 1-й батальйон 626 Червонопрапорного стрілецького полку брав участь ( у Житомирсько-Бердичівській, Проскурівсько-Чернівецькій, Львівсько-Сандомирській, Східно-Карпатській, Будапештській та Віденській операціях. Сергій Феодосієвич був нагороджений такими медалями: "За відвагу", "За бойові заслуги", "За взяття Будапешту" та іншими. Після закінчення війни повернувся в рідне село і працював у колгоспі. Продовження спогадів про родину Кцюбія С.Ф. див. на стр. "Історія села".

пʼятницю, 8 квітня 2016 р.

«Багатогранність таланту Великого Каменяра»

Вчора разом з бібліотечною спільнотою Барщини я відвідала зональний семінар-практикум, який відбувся на базі бібліотеки с-ща Бар Войнашівської сільської ради. Під час семінару присутні переглянули масовий захід до 160-річчя з дня народження Івана Франка «Багатогранність таланту Великого Каменяра» у формі поетичного калейдоскопу. Книжкову виставку "Апостол духу Каменяр Іван Франко" презентувала присутнім бібліотекар Ганна Грицюк с.Мирне. Хочу подякувати колегам за гарний настрій. В останні роки бібліотека постійно розширює свій інформаційний і просвітницький потенціал, є ініціатором багатьох цікавих починань, послуг та акцій для молоді, здобула високого авторитету серед бібліотечної спільноти та користувачів. Цей семінар-практикум збагатить нас передовим досвідом роботи, надихне на нові звершення і здобутки!

Чи потрібна бібліотека в селі: роздуми бібліотекаря

Питання, як на мене, дуже болюче. На жаль, в нашій країні все ще існує стереотип про те, що сільські люди не читають і бібліотека їм не потрібна… Ось я розповім Вам, шановні читачі цього блогу про свою бібліотеку, а Ви посудіть самі: чи потрібна така бібліотека в селі? У Верхівській сільській бібліотеці я працюю зовсім недавно. Якщо бути відвертою, то коли йшла працювати в бібліотеку – трохи побоювалась: чи будуть до мене приходити відвідувачі, чи зможу я проводити масові заходи і, чи мене підтримає сільська громада, місцева влада, школа. І як я буду працювати одна, без колективу, адже мушу бути і бібліотекарем, і прибиральницею, і тренером з ІТ-технологій і дизайнером і ще багато ким (хто працює в селі, зрозуміє, про що я кажу). Буквально в перший же місяць роботи я зрозуміла, що мої страхи були даремними: мене не тільки підтримали вчителі, сільська рада, а й із захопленням сприйняли всі мої ідеї та починання! Зараз моя бібліотека – перший помічник школи і розрада для односельчан. Проводимо зі школою спільні масові заходи по вихованні дітей та молоді, дуже часто вчителі приводять учнів на екскурсії, “замовляють” у бібліотеці уроки тощо . Користується популярністю і музей при бібліотеці, особливо гостями бібліотеки. Учні активно долучаються до конкурсів, оголошених бібліотекою, беруть участь у патріотичних святах, що проводяться в бібліотеці. Детальніше про заходи, що проводяться в бібліотеці та іншу інформацію можна подивитись на цьому блозі. Завдяки безкоштовному доступу до Інтернету тут постійно людно, і це значно розширило перелік послуг бібліотеки. Учні школи мають змогу швидко та якісно виконати домашні завдання, прочитати чи скачати книги, яких немає у фонді бібліотеки, чи просто поспілкуватись з друзями у соціальних мережах та пограти ігри. Взагалі з появою Інтернету сільські бібліотеки стали фактично єдиним закладом соцікультурної сфери, які забезпечують конституційне право сільської громади на вільний доступ до інформації. У Інтернет-центрі бібліотеки громадяни можуть безкоштовно скористатись такими послугами, як: навчання навичок роботи на ПК, спілкування з друзями у соціальних мережах, скайп-зв’язок, реєстрація випускників школи на ЗНО тощо. Дуже активно в бібліотеці використовуються послуги електронного урядування, найпопулярніші з них: поповнення мобільного телефону через банківську картку, оплата комунальних платежів, резервування та купівля квитків на потяг, купівля товарів через Інтернет-магазини. Наприклад, 1 місяці тому користувач нашої бібліотеки придбав собі через Інтернет кілька запчастини до свого трактора, чим заощадив понад 1 тис. гривень. Це послужило хорошою рекламою для нашої бібліотеки. Він завжди вважав, що Інтернет -- лише розвага для підлітків, але завдяки сільській бібліотеці зрозумів, що всесвітня мережа -- дієвий засіб пошуку необхідної інформації для будь-якої сфери діяльності. Важливо, коли про бібліотеку гарно відгукуються випадкові користувачі, які обов'язково прийдуть ще не один раз і приведуть собою зацікавлених своїх друзів. Це можуть підтвердити фотки , що є у блозі. Дуже приємно працювати, коли відчуваєш підтримку в селі. Це відчутно й зі сторони місцевої влади: працівники сільської ради є учасниками всіх заходів, які проводяться в бібліотеці. Краєзнавство посідає один з найголовніших напрямів роботи сільської бібліотеки. Це, так би мовити, збирач і хранитель історії села. Адже в кожному селі є люди, які творили його історію і є фотодокументи. Я дуже вдячна постійним користувачам і активістам Джогу А.О., Перепелиці О.О,, Мосьонз М.Д., Моргун Р.С., Магдій Н.М., , які мені багато надали краєзнавчих матеріалів про села Верхівку та Примощаницю ,їх людей, а це і ветерани війни, і ветерани праці, і, власне, матеріали про історію цих сіл. Усі ці документи зібрано на краєзнавчих виставках в читальному залі бібліотеки та у тематичних папках. Я продовжую цю хорошу справу. Далі збираю краєзнавчі матеріли і публікую їх на блозі “Верхівська сільська бібліотека”, на якому Ви зараз читаєте цю статтю. Мою бібліотеку часто відвідують яскраві особистості нашого краю, чим я неймовірно пишаюсь. Взагалі наш край дуже багатий на творчих людей. Є й свої недоліки у роботі сільської бібліотеки. Це – поповнення бібліотечного фонду (болюче питання, мабуть, не тільки для сільських бібліотек). Тієї невеликої кількості книг, що надходять згідно Державної програми не вистачає, щоб задовольнити усі читацькі запити. Цього дуже мало. Тому основним джерелом поповнення фонду моєї бібліотеки є книги, подаровані користувачами по акції “Подаруй бібліотеці книгу” . А ще недавно бібліотека поповнилась книгами з автографами авторів: це власні збірки Альони Войтової-Ружицької, Миколи Габрійчука . Свої поетичні твори приносять для блогу й інші прихильники поезії, це: Драпак С. М., Нечай О.В., Гончарук Я. П., Янковський О., Ружицька А.В. А це ж такий цінний подарунок для наших користувачів! В блозі висвітлена діяльність фермерських господарств,а якщо їхній бізнес буде розвиватися -- це буде приносити додаткові кошти, значить, буде можливість будувати і розвивати наше село тощо. Також на інших сторінках блогу розповідається про розвиток і зміни в різних організаціях нашого села. Таке партнерство сприяє розвитку і самої бібліотеки. Я думаю, що сільська бібліотека зробить наше село успішним і цікавим для інших громад, особливо це є доречним під час реформ. То чи потрібна така бібліотека в селі? Гадаю, що так.

середу, 6 квітня 2016 р.

Все про Європу – у дитячій бібліотеці

5 квітня у Барській районній бібліотеці для дітей відбулось офіційне відкриття Пункту європейської інформації. Його реалізація стала можливою завдяки перемозі у проекті «Все про Європу: читай, слухай, дізнавайся в Пунктах європейської інформації в бібліотеках» від ВГО «Українська бібліотечна асоціація» та програми Європейського Союзу «Erasmus+» (Жан-Моне). Проект має на меті популяризувати знання про європейський Союз та європейський вибір нашої держави . Пункт надає інформацію - просвітницікі послуги усім бажаючим. Про цей проект гарно й доступно для всіх розповів Сергій Мірчук. Ця проінформованість сприятиме розумінню європейських цінностей. Ми,колеги, маємо можливість налагоджувати різні форми співпраці,

вівторок, 5 квітня 2016 р.

Домашнє вогнище родинне .

Домашнє вогнище родинне зігріло в нашій бібліотеці нову користувачку Моргун Раїсу Сергіївну. Пропливають літа... Мов лелеки у вирій розлітаються наші діти з теплого маминого гнізда,а щасливої днини діти згадують свій святий обов'язок -- знайти час і добре слово до мами. І саме сільська бібліотека, де є безкоштовний Інтернет, допомагає підтримувати це родинне вогнище.