вівторок, 14 серпня 2012 р.

Поетична слово мого краю

 

Вишита сорочка


Вишивала мама сину вишиванку.
Темними ночами з вечора до ранку
На щасливу долю, щоб дитина мала
Хрестиком у хрестик дрібно вишивала.

І ляга мережка на сорочку білу
Як туман ранковий в осінь посивілу,
Мозолясті руки все втоми не знали
Бо ж вони для сина долю вишивали.

Вишита сорочка як калина спіла,
Вишита сорочка мати посивіла
Вишита сорочка ранні квіти поля,
Вишита сорочка-- це синівська доля.

Та сорочка наче все те, що минуло,
Як на нюю дивлюся, згадую, що було
Радість-- це червоне, чорне , то тривоги,
І спішу , бо мама вигляда з дороги.

І чи я далеко, а чи я близенько,
За сорочку мамі, я вклонюсь низенько
За ту вишиванку, за щасливу долю
Я завжди за маму тільки Бога молю.

                                Олег Нечай