четвер, 15 червня 2017 р.

Бібліотека в діалозі з неординарними земляками.

Автором цих книг є наш земляк Микола Михайлович Габрійчук. У книзі "Без відриву від подушки..."автор, якому дошкуляють болі суспільного життя, не міг оминути й таких животрепетних тем сьогодення, як самогубсько-шкідливі звички людей молодшого покоління. Вони спонукали до створення серії карикатур. Книга розрахована на тих, хто розуміється на тонкому гуморі. Книга "Домашній цілитель"-- це своєрідна домашня швидка допомога, у головній ролі якої виступають здоровий глузд, помножений на цілющі сили матінки Природи. Книга для тих, хто знає ціну здоров'ю! Ці книги автор щиро подарував нашій сільській бібліотеці. Отож, бажаючі можуть познайомитися з творчістю нашого земляка. Ще дещо цікаве про нашого Миколу Габрійчука на сторінках газет. Українська, російська і англійська абетки з дерев розташувались на балконі вінничанина Миколи Габрійчука. Цікава колекція натуральних літер розпочалась з англійської \"D\", і збирав її пан Микола протягом 11 років. Нині в його колекції, окрім літерного арсеналу, є цифри, щуки, вози, булави, вішалка для капелюхів і вішалка-дороговказ. Мама і тато Х Микола Габрійчук зізнається, що не зайнявся такою роботою, якби не випадок із вищезгаданою літерою \"D\". Ну вже надзвичайно дивно і чудернацько зрослась та гілляка. – Коли я жив у Броварах, то ходив у ліс, що був у кілометрі від мого помешкання, на гімнастику. Там і побачив, як одна гілляка зрослась з іншою. Ну як тут не зупинитись, це ж таке диво природне, – розповідає Микола Габрійчук. – Я ще не знав, що з цим робити і навіщо вона мені, проте приніс додому. А далі були \"Я\", \"W\"... Буває, потрапляють на очі однакові літери, але різної будови, різної породи дерев. Наприклад, була у мене \"Х\", а потім я знайшов другу. Тепер їх двоє: тато і мама. Я запам\'ятовую гілку, потім беру ножівку і вирізаю. Найліпші для моєї абетки виявились ліщина, граб, сосна, черемха, яблуня. Бувало, як піду зранку до лісу, то повертаюсь додому аж о четвертій дня. Із Броварів Микола Михайлович переїхав до Вінниці. Тут, у нашому місті, й триває колекціонування. При переїзді бібліотека класики не вмістилась, роздав знайомим, а ось літери забрав – вони доїхали у чотирьох коробках з-під телевізорів. Живе Микола Михайлович на Свердловському масиві, тож у пошуках нових екземплярів для колекції далеко не ходив – до алеї Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. О.Ющенка. – Дивлюся, у липи ця гілляка туди, а ця сюди, – показує вже вінницьку знахідку колекціонер. – А для мене високо, що робити..? Я ж так не дістану. Оглядаюся, а там якась слюсарня-майстерня. Зайшов, кажу: таке й таке діло.... якщо у вас є така драбина, я вам десятку зразу віддам, лише дайте в оренду. Схопив, пішов, поставив, заліз, зрізав і... втік. Для того, щоб ліпше зберігався дерев\'яний арсенал, власник надійно висушує літери, а щілини заливає клеєм ПВА. \"Головне, – каже він, – правильно висушити знайдене\". І куди це добро дівати? Окрім \"лісової абетки\" Микола Габрійчук випадково зробив і щуку. Це сталось у Києві, на березі Дніпра, де вода підмила частину берега, і від ясеня стало видно частину коріння. – Думаю, виріжу із одного боку, почищу з іншого і буду мати собі \"оце\", але для чого, ще не знав. Та поки тримав, розглядав, повз проходив чоловік. Він і каже: \"А що це у вас за щука?\" Дивлюсь – й справді риба, – розповідає Микола Габрійчук. – Але для когось моя робота – то звичайні дрова. Бо приходив до мене один письменник, так він просто посоромився це вголос сказати. Микола Габрійчук – працював журналістом і редактором. Він вважає, що його надбання для інституту мовознавства чи інституту культури – знахідка! Паспортні дані кожної літери є: порода дерева, місце знаходження, дата знахідки... Тому він створив би окремий унікальний і єдиний музей, який, на думку Миколи Габрійчука, іноземці сприйняли б \"на ура\". Колекціонер упевнений: якщо не в Україні, то в Європі точно куплять цю колекцію. А поки автор планує відвезти фото літер до провідного українського видавництва дитячої літератури \"А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА\", щоб спробувати розмістити власні цікаві літери на форзаці книги. А всередині книги власник колекції розмістив би текст і цікаві історії про те, як шукав літери. ****************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************Колекціонер з Вінниці зібрав абетку з гілок12************************************************************************************************************************************************************************************************************ Микола Габрійчук у своїй вінницькій квартирі показує колекцію літер із гілля дерев. Збирав її 10 роківФото: фото: Валентина МУРАХОВСЬКА Вінничанин 79-річний Микола Габрійчук зібрав колекцію літер українського та латинського алфавітів із гілля. Він живе в однокімнатці на Свердловському масиві. Переїхав сюди 2006-го із міста Бровари на Київщині. — Там теж мав квартиру, але продав, бо на старості жити у великому місті неможливо, — говорить Микола Михайлович. — У Броварах живуть понад 100 тисяч людей, але навіть автобусної зупинки нема. Усі питання треба їхати вирішувати в Київ, а там черги й постійна суєта. Збирати літери почав 2001 року, коли в лісі під Броварами знайшов латинську D. — З одної гілки виросла тонша і вросла трохи нижче у цю саму гілку. Позначив це місце, наступного дня прийшов із пилкою, вирізав. А перед цим у мене була літера "И", велика така — із метр висотою і метр шириною. Протримав її на балконі кілька років і викинув, бо мішала ходити. А потім через років три у зимовому лісі побачив на сосні дві літери "Я" і "В". Згадав ту D, що лежала вдома, і до мене дійшло — та це ж алфавіт. — Щоранку ходив до лісу на зарядку, спостерігав за деревами, за ростом гілок. Жили ми недалеко від траси Черкаси — Київ. Щоби попасти в ліс, треба було перейти радгоспівський садок. Там "О" знайшов. Найбільше покручених гілок у підлісках, там, де молоді дерева висаджені біля високого лісу. Тоді їм не вистачає сонця й гілля крутить у різні боки. Бувало, йшов до лісу о десятій ранку, а додому повертався о шостій вечора. Микола Габрійчук веде журнал, куди записує, яку літеру коли знайшов, у якому лісі і з якого дерева. — Більшу частину колекції перевіз із Броварів. У мене була бібліотека на 500 книжок, меблі, але все залишив у старій квартирі, а от літери забрав. У Вінниці таких покручених дерев нема, ліси молодші й гілляки на деревах рівніші. Останньою знайшов цифру "2" в лісі біля психлікарні Ющенка (психіатрична лікарня імені академіка Олександра Ющенка. — "ГПУ"). Гарна така, з дугою і довгим хвостиком. Три роки бігав повз неї й дивився, доки наважився обрізати. Колекціонер хоче створити музей дерев'яної абетки та фігур із дерева. — Вони можуть зберігатися понад сотню років. Кожну літеру оброблю антисептиком і покрию лаком. Крім літер, у колекції Миколи Михайловича булави з головами тварин, дерев'яна щука і рамка під дзеркало з гілки черемшини, зігнутої під прямим кутом. Раніше збиранням не захоплювався. — Коли вийшов на пенсію, зробив родовід свого батька. Познаходив усіх його братів, узяв їхні фото і фото їхніх дітей. П'ять років їздив по Україні, шукав родичів. Тепер родовід повісив над своїм ліжком, називаю його іконостасом.

четвер, 1 червня 2017 р.

1 червня -- День захисту дітей !

*****************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************Літо – найулюбленіша пора року дітей. Вони чекають його із нетерпінням. У нашій сільській школі у травні розпочалися оздоровчі дні відпочинку. Долучилась до організації дозвілля школярів і сільська бібліотека. Програма заходу: «Свято дитячих усмішок і книг». Для дітей була проведена екскурсія, запропоновані цікаві книги... Завдяки Бібліоінтернету діти були залучені до набуття перших навичок роботи з комп’ютером ( за бажанням нових користувачів). Чимало хто мріє про відпочинок біля моря, дехто вирушить у бажаючих. захоплюючі подорожі до давно омріяних місць. Та, чи можна уявити навіть найцікавіший відпочинок без книг? В бібліотеці стартувала програма літнього читання «Канікули з книгою». Літні канікули – унікальна можливість залучення до книги нових читачів, створення простору творчості і приємного спілкування з літературою для всіх За останні роки наша бібліотека набуває все більше позитивного досвіду з популяризації своєї діяльності під час літніх канікул школярів та молоді. Наша бібліотека влітку – це дружній, комфортний простір для спілкування та проведення змістовного відпочинку, територія для гри, творчості і т. п. Найбільше користувачам нашої бібліотеки подобаються заходи, де є можливості проявити свої знання та ерудицію…

вівторок, 16 травня 2017 р.

Бібліотечний простір -- реальний та віртуальний.

******************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************Шукаючи "родзинку" нашого села, п. Валентина побажала прийти саме в сільську бібліотеку. Це була зустріч , за яку я щиро дякую своєму колишньому користувачеві( завдяки безкоштовному Інтернету в бібліотеці, ми й досі спілкуємось і радимось, ділимося різними новинами). Пишаюся її поглядом на життя та розвиток нашого села. Це була надзвичайно приємна і цікава розмова, до якої хочеться повертатися знову і знову. А саме, про історію нашого села, про розвиток Зеленого туризму з допомогою нашої сільської бібліотеки. Наше село має всі шанси для розвитку Зеленого туризму. А це: мальовничі краєвиди, річки і ліси навколо села, пагорби, луки, цілющі джерела, багата історія села , тощо. Маємо можливість створювати різні маршрути відпочинку. Наприклад: рибальство, мисливство, збирання грибів і ягід, поїздки на бричках і човнах, упорядкування джерел, відвідування історичних об'єктів і т.д. Можемо запропонувати майстер-клас на різну тематику та взяти участь у місцевих культурних подіях. Отже, як бачимо шансів таки дійсно багато. Верхівська сільська бібліотека і п. Валентина чикають на ваші пропозиції і підтримку.

четвер, 4 травня 2017 р.

Бібліотека -- це не тільки книги...

Альона Войтова Це ,-- коли книги приносять бібліотекарю, коли приємно прийти і поспілкуватися, коли тебе чують і поважають... Нравится · Ответить · ..16 Ольга Вознюк, Оксана Бас и еще 14 . 1 публикация Комментарии Валентина Щербина Валентина Щербина Уклін вам, шановний бібліотекар, чарівна жінка , талановита людина!

пʼятниця, 24 березня 2017 р.

Презентація книги Тамари Вакуловської "На крилах любові"******************************************************************************************************************************************************************************************************************Презентація відбулася у читальному залі Барської районної бібліотеки.************************************************************************************************************************Захід був змістовний, цікавий, гарний приклад для наслідування.***************************************************************************************************************************************************************************************************************************************Поезія Тамари Вакуловської -- яскравий зразок громадянської лірики, наснаженої мотивами любові до України, до малої батьківщини -- рідного краю. Її поезії щирі, без пафосу і фальші. Збереження народних традицій, вболівання за долю рідної мови, плекання нашого національного духу, нашої високої культури, духовності, вшанування наших святинь -- ось лейтмотив більшості поезій Тамари Вакуловської, ось головна мета її творів.***********************************************************************************************************************************************************************************************

вівторок, 21 березня 2017 р.

21 березня - Всесвітній день поезії Всесвітній день поезії Всесвітній день поезії — свято, яке відзначається щороку 21 березня (у день весняного рівнодення). Встановлено 1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО. Уперше відзначено 21 березня 2000 року. Уперше Всесвітній день поезії пройшов у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО. «Поезія, — йдеться у рішенні ЮНЕСКО, — може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якомога більше широку суспільну увагу». Всесвітній день поезії покликаний дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, а також літературним клубам, які відроджують одвічну традицію живого звучного поетичного слова. Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі. (Ліна Костенко) Уся історія людства показує, що поетичне слово йде поруч із людиною. З давніх-давен людина використовувала дар Божий — мову — для вираження своїх емоцій чи оспівування найпрекраснішого почуття — любові. Вважається, що найдавніші вірші-гімни були створені в XXIII столітті до нашої ери. Автор віршів — поетеса-жриця Ен-хеду-ана (En-hedu-ana), про яку відомо лише те, що вона була дочкою аккадського царя Саргона, який завоював Ур (територія Ірану). Ен-хеду-ана писала про місячного бога Нанне і його дочку, богиню ранкової зорі Інанні. Поети — люди, багаті душею. Вони здатні до вияву сильних емоцій, їм властиве почуття прекрасного. Це спонукає їх до вияву подяки Творцеві за життя, розмаїття природи (флори і фауни) у поетичній формі. Приклади цього — Книга псалмів та багато молитов, записаних у Старому Заповіті ще на зорі людства. Коли бачу Твої небеса – діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, – то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його! Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив: худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких, птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить! Господи, Боже наш, – яке то величне на цій землі Твоє Ймення! (Псалом 8) А шедевр поетичного слова «Пісня над піснями» показує, що давні люди були здатні до сильних почуттів та прояву глибокої любові і висловлювали це у поетичних рядках. Я — саронська троянда, я долинна лілея! Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами! Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, — його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!.. У віршах найбільш точно виражена думка автора, його переживання, ставлення до життя. Часом захоплення поезією стає змістом життя. Про це вірш Ліни Костенко «Доля». Наснився мені чудернацький базар: Під небом, у чистому полі, Для різних людей, для чесних і скнар, Продавалися різні Долі… Дехто щастям своїм платив. Дехто платив сумлінням. Дехто золотом золотим. А дехто вельми сумнівним. Поетеса Ліна Костенко Долі-ворожки, тасуючи дні, До покупців горнулись. Долі самі набивались мені. І тільки одна відвернулась. Я глянула їй в обличчя сумне, Душею покликала очі. — Ти все одно не візьмеш мене, – Сказала вона неохоче. — А може, візьму? — Ти собі затям, – Сказала вона суворо. – За мене треба платити життям, А я принесу тобі горе. — То хто ж ти така? Як твоє ім’я? Чи варта такої плати? — Поезія рідна сестра моя. Правда людська – наша мати. І я її прийняла, як закон, Диво велике сталось: Минула ніч. І скінчився сон. А Доля мені зосталась. Людина, що знаходиться у фокусі поетичних променів — це складна особистість, чутлива до найдрібнішої неправди, інтелектуально багата, не заспокоєна в духовній суті. Її поезія — це не просто точна рима. У поезії має бути душа поета. Таку думку висловив Василь Симоненко у своєму вірші «Про поезію». Поету, кажуть, треба знати мову Та ще й уміти вправно римувать. Натхнення і талант — і все готово, Слова самі піснями забринять. То правда все, але не в тому сила, Мені здається, що не тим вірші У дні тяжкі серця наші палили, Любов і зненависть будили у душі. Бо не запалить серце точна рима, Яку хтось вимучив за місяць чи за ніч. Ні, інша сила, буйна, незборима, Вогнем і пристрастю напоює ту річ. Ні, інша сила так цілющо діє, Словам велику надає вагу, Бо з нею світ цвіте і мелодіє І світло б’є крізь морок і пургу. Без неї рими, точні й милозвучні, Поет Василь Симоненко Не варті навіть драного гроша – Слова звучать примусить сильно й гучно Лише одна поетова душа.

пʼятниця, 10 лютого 2017 р.

«Тімірязєвка» ************************************************************************************************************************************************************************************************************************ Вінниця – красиво! «Тімірязєвка» – диво! Премудросте земна – бібліотеко, Хранителько історії віків! Ти важлива в цім світі, як Еко – Храм науки нетлінних скарбів. Незамінна помічниця – книготека, Криниця для спраглих умів. Для зболених душ – аптека, Незгасне світло столітніх томів. Не міліють джерела могутнього слова, Минувшини збережені знання. «Тімірязєвка» – як основ основа, Надія майбутнього дня. Ти стала сучасна, нова, Гостинно двері відкриті твої, Допомогти і змінити готова Шляхи розвитку навіть в селі. Хтось не знає, не вміє, не хоче, А ти, як той поводар, Виводиш з пітьми всіх охоче, Маючи стійкість, бажання і дар. Ці слова не для реклами, Гарну справу оцінено давно. «Тімірязєвка» з нами роками, Надихає і творить добро. ********************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************** 02.02. 2017 р. Альона Войтова-Ружицька Бібліотекар с. Верхівка, Барського р-ну Від автора: від усієї душі бажаю процвітання цій бібліотеці, а її працівникам – оптимізму, нових трудових звершень і надійних шляхів забезпечення стійкого розвитку бібліотечної галузі та подальшого впровадження нових послуг!